У 2012 році Росія і Китай підписали рамкову угоду на будівництво чотирьох дизель-електричних підводних човнів (далі ДЕПЧ) проекту 677 “Лада”. Хоча інформація про укладену угоду помпезно висвітлювалася багатьма російськими і закордонними ЗМІ, відтоді, як у байці Крилова: “Та тільки віз і нині там”.

Для військових експертів ситуація з цією угодою з самого початку виглядала дещо дивно. Так, у КНР вже в середині двохтисячних був значний і багаторічний досвід у сфері побудови неатомних субмарин. Більш того, Китай і Росія в цьому сегменті військово-технічного співробітництва були конкурентами. Імовірніше, у Москви були якісь ілюзії на предмет того, що об’єднавшись з Пекіном, матимуть змогу довести “сирий” проект до розуму. Принаймі російські ЗМІ писали про “об’єднання зусиль для створення експортного варіанту – поліпшеної версії ДЕПЧ”.

Згідно з заявленими тактико-технічними характеристиками, дизель-електричний підводний човен (ДЕПЧ) 677 "Лада" має довжину корпусу 66,8 м, ширину 7,1 м і здатний розвивати швидкість під водою до 21 вузла. Автономність плавання до 45 діб. 

Тим часом, у Москві дійсно був амбітний план: тільки для потреб ВМФ Росії до 2020 року побудувати 20 підводних човнів класу “Лада”. Однак величезна кількість недоробок, виявлених під час дослідної експлуатації першого ДЕПЧ, що отримав назву “Санкт-Петербург”, поставила на цьому плані жирний хрест.

Перший спущений на воду підводний човен “Санкт-Петербург” не відповідав заявленим технічним характеристикам: потужність двигуна була в половину менше заданої, а гідроакустичний комплекс і бойова інформаційно-керуюча система не працювали від слова зовсім. Про проходження військової прийомки не йшлося, проект навіть збиралися остаточно згорнути.

Хмуритися не треба, Лада?

Після двох років “розбірок” (2012 рік) у Москві прийняли рішення проект зберегти. При цьому, заявлена кількість у 20 субмарин нівелювалася до трьох. А повідомлення: “Підводні човни” Великі Луки “і” Кронштадт “проекту 677” Лада “незабаром поповнять склад російського підводного флоту” повторюється в російських ЗМІ як мантра кожні два роки, починаючи з 2015-го. Останнє таке повідомлення знов опубліковано у лютому поточного року.

Злі язики подейкують, що один відомий російський телеведучий, після завершення ефіру, в якому в енний раз прозвучала заготовлена “риба”, з гумором наспівував радянську пісеньку “Хмуритися не треба, Лада”.

Тим часом, журналістський пул Піднебесної, на жаль, не знайомий з репертуаром радянського співака Вадима Мулермана. Тому в китайських ЗМІ дивуються: як можна анонсувати одну і ту ж новину шість років поспіль? До того ж, зловтішаються над темпами реалізації згаданого проекту.

13 років минуло між початком споруди і спуском на воду другого підводного човна проекту 677, що отримав назву "Кронштадт". Четвертий рік (з 2018 року) ДЕПЧ перебуває у статусі дослідної експлуатації.

Військові експерти з Піднебесної пояснюють абсурд, що відбувається наступними факторами:

  • по-перше, радянський проект 677 ДЕПЧ “Лада”, за минулі десятиліття морально застарів сам по собі;
  • по-друге, в Росії відсутні власні технологічні можливості, щоб якісно модернізувати ДЕПЧ відповідно до сучасних вимог;
  • по-третє, потенційні покупці – країни третього світу або налаштовані вибрати більш “зрілий проект” у іншої країни-виробника, або вже самі організували власне виробництво дизель-електричних підводних човнів.

Наприклад, Індонезія досить швидкими темпами спромоглась налагодити виробництво власних ДЕПЧ. У березні поточного року в Індонезії спущений на воду вже третій дизель-електричний підводний човен. Проект 1400-тонного ДЕПЧ реалізований за сприяння південнокорейської корпорації Daewoo Shipbuilding & Marine Engineering. Підписавши цей контракт, Сеул втер носа і Москві, і Берліну, що мали намір запропонувати власні підводні човни.

Дизель-електричний підводний човен від Daewoo Shipbuilding & Marine Engineering має довжину корпусу 61,3 м, ширину 6,2 м і здатний розвивати швидкість під водою до 21 вузла. Водотоннажність під водою 1400 тонн. Екіпаж 40 чоловік. Відповідно до повідомлень у ЗМІ, побудова трьох ДЕПЧ Індонезії обійшлася в 1,07 мільярда доларів США.

З моменту замовлення в грудні 2011 року і до спуску на воду першого південнокорейського підводного човна минуло сім років і чотири місяці. Третій човен під назвою “ALUGORO” частково виготовлений (за модульним принципом) на верфі південнокорейського виробника, а остаточне збирання (за офсетним договором) відбувалось в Індонезії у місті Сурабая. Найцікавіше, що в день спуску на воду третього підводного човна, Індонезія підписала наступний контракт на будівництво ще трьох ДЕПЧ на суму 1,02 мільярда доларів США.

Тож, китайці не тільки давно махнули рукою на рамковий договір з Росією, але і роблять абсолютно логічний висновок. Імовірність того, що російський ДЕПЧ “Лада” (навіть у випадку завершення багатостраждальної дослідної експлуатації) зацікавить потенційних покупців в країнах третього світу, вкрай мала.