Сухопутні війська Ісламської Республіки Пакистан, починаючи з 2014 року, здійснюють пошук потенційного постачальника сучасних протитанкових ракетних комплексів (далі – ПТРК). В процесі аналізу пакистанські спеціалісти виокремили чотирьох претендентів, серед яких розробки китайських, російських, українських та турецьких спеціалістів.

Протягом останніх років проводилися заходи, спрямовані на з’ясування відповідності запропонованих комплексів їх заявленим технічним характеристикам. Представники Сухопутних військ Ісламської Республіки Пакистан (далі – ІРП) з кожним з розробників здійснювали різнопланові випробування комплексів, як на території держав – розробників, так і на власному полігоні в м. Бахавалпур (Пакистан).

Слід відмітити, що під час міжнародного виставкового заходу “Зброя та Безпека – 2019” (м. Київ), представниками делегації Сухопутних військ ІРП офіційно підтверджено намір здійснити закупівлю саме українського ПТРК «Скіф» , виробництва державного підприємства “ДККБ “Луч”, за умови успішного проходження кваліфікаційних випробувань в Україні та у літній період в ІРП.

У період 15-23 лютого 2020 р. Україну відвідала високопосадова делегація Сухопутних війська ІРП для участі у проведенні демонстрації (випробувань) 152-мм ПТРК “Скіф”. За результатами підтверджено наміри розпочати закупівлю зазначених ПТРК (після успішних випробувань в ІРП), а також підписано відповідний Протокол.
.
Необхідно звернути увагу саме на тому, що згідно з деякими пунками вищевказаного Протоколу, сторони описують умови тестувань у майбутньому контракті на постачання 152-мм ПТРК “Скіф” до ІРП, тобто підтверджують вже прийняте Сухопутними військами ІРП рішення здійснити закупівлю саме української продукції. А головними конкурентами українського ПТРК у зазначеному тендері виступили:

  • 160-мм ПТРК “OMTAS” виробництва компанії “Roketsan” (Туреччина);
  • 152-мм ПТРК “Корнет-Е” виробництва АТ “Конструкторське бюро приладобудування ім. академіка А. Г. Шипунова” (РФ);
  • 152-мм ПТРК “Red Arrow-9” виробництва компанії “Norinco” (КНР).

Обговорюючи ПТРК “OMTAS”, самі військові та фахівці військово-промислового комплексу Туреччини доволі скептично ставляться до питання відповідності його реальних тактико-технічних характеристик до заявлених виробником. Так, розгорнутої інформації про результати комплексних випробувань ПТРК та ефективності його використання в бойових умовах практично немає. 

Турецький ПТРК “OMTAS”

Факт прийняття на озброєння турецьких збройних сил “сирого” комплексу спеціалісти пов’язують, перш за все, із політикою Туреччини, яка спрямована на максимальне сприяння розвитку власних технологій та подолання зовнішньої залежності у сфері ВПК, а також з відповідним потужним лобі турецької компанії “Roketsan” у політичному керівництві країни.

При цьому, плани та практична робота підприємств ВПК Tуреччини із встановлення на турецькі бойові модулі альтернативних ПТРК, а також прагнення окремих провідних гравців турецького ринку озброєнь до локалізації в Туреччині виробництва іноземних ПТРК, можна обґрунтовано вважати ознаками низької конкурентоспроможності системи “OMTAS” на цьому етапі.

Участь Туреччини y тендері на постачання протитанкових комплексів для армії Пакистану (поряд з іншими провідними світовими виробниками аналогічних систем) може ґрунтуватися, виключно, на високому рівні міждержавних відносин між Анкарою та Ісламабадом.

Крім цього, достовірно відомо, що під час випробувань турецького ПТРК у липні 2020 року на території Пакистану результатом стало відсутність пробиття та 0 попадань у цілі. Під час подальших випробувань встановлено, що ПТРК “OMTAS” не пробиває мінімально необхідні замовнику 850 мм броні за динамічним захистом бронетехніки.

Росія намагається обійти санкції, організувавши продаж ПТРК через країну-прокладку

ПТРК “Корнет-Е” (виробництва РФ) в грудні 2015 року пройшов успішні випробування, що призвело до підписання у 2017 році контракту на постачання зазначених ПТРК для Сухопутних військ ІРП на загальну суму 210 млн євро. Однак, у зв’язку з накладеними санкціями США та ЄС стосовно підприємств російського ВПК, імплементувати вказаний контракт сторони не спромоглися. Серед недоліків ПТРК “Корнет-Е” експерти виокремлюють такі:

  • ймовірність пробити сучасні танки у лобову броню складає 5%;
  • атака цілі можлива тільки у зоні прямої видимості;
  • відмінність дальності стрільби вдень і вночі: вдень – 100 – 5500 м, вночі – 100 – 4500 м;
  • лазерний промінь демаскує місце розташування комплекса та її бойовий розрахунок;
  • лазерний промінь розпорошується у складних метеоумовах (туман, дощ, сніг), як результат, ракета може не досягнути цілі;
  • бойовий розрахунок ПТРК змушений супроводжувати ракету до влучення у ціль, що ускладнює його відхід з місця пострілу;
  • ракету можуть перехопити засоби активного захисту противника.

В умовах діючих міжнародних санкцій, російський виробник ПТРК “Корнет-Е” спільно зі спецслужбами РФ опрацьовує питання щодо постачання вказаного комплексу за посередництва третіх країн (в першу чергу використовуючи “прикриття” країн СНД) або зробивши “оперативний ребрендінг” для продажу під іншим найменуванням. В принципі, читачам нескладно здогадатися про яку країну-прокладку йдеться.

І на останок, комплекс “RedArrow-9” (виробництва КНР) має наступні недоліки:

  • ракету можуть перехопити засоби активного захисту противника;
  • лазерна система управління досить складна;
  • пускова платформа, як правило, монтується на рухомі наземні та авіаційні транспортні засоби.

До того ж, представники виробника китайського ПТРК здійснили три невдалих випробування (постійні промахи та недостатнє бронепробиття) на території КНР, що призвело до вибуття з переліку можливих постачальників в інтересах Ісламської Республіки Пакистан.

До речі, азербайджанський телеканал CBC TV Azerbaijan зняв класний відеорепортаж про українські ПТРК “Скіф” і “Корсар”.

(Visited 153)