У травні поточного року російські ЗМІ опублікували інформацію про те, що в Росії розробляються малокаліберні реактивні системи залпового вогню. При цьому РСЗВ планується встановлювати на позашляховики-пікапи. У деяких російських публікаціях такі системи прозвали як “нью-тачанки” або “міні-Катюші”.

Про свої напрацювання у сфері створення малокаліберних РСЗВ оголосили одразу кілька керівників холдингів і самостійних підприємств, що входять до державної корпорації Ростех, серед них: Холдингова компанія АТ “Науково-виробничий концерн “Технології машинобудування”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “СПЛАВ” (м. Тула) і Науково-виробниче підприємство “Старт” ім О.І. Яскіна (м. Єкатеринбург).

З відкритих джерел відомо, що прототип міні-РСЗВ – 80-го калібру, а базовим боєприпасом стануть некеровані авіаційні ракети С-8. У Міноборони Росії рішення про доцільність прийняття на озброєння такої системи поки не прийнято. Однак, в разі позитивного вердикту, очікується що серійне виробництво малокаліберних РСЗВ зможуть розгорнути вже до 2024 року.

Ніколи такого не було, і ось знову

Досить дивно, що в російських ЗМІ пишуть про те, що малокаліберні РСЗВ нібито створюються для спецназу. До того ж, у заголовку “РИА Новости” використано кумедну фразу: “У Росії такого не було”.

По-перше, як правило, малокаліберні РСЗВ, встановлені на легкі транспортні засоби, використовуються або наркобаронами у Латинській Америці, або партизанами – бойовиками (читай – терористами) в локальних конфліктах по всьому світу. І тут для потенційних бойовиків вибір просто величезний: починаючи від відомих європейських виробників і закінчуючи виробами умілих “самодєлкіних” по всьому світу.

По-друге, ідея встановлення малокаліберних РСЗВ на наземні транспортні засоби абсолютно не нова і для самої Росії. Відомі випадки використання радянськими військами авіаційних НУРС під час війни в Афганістані. Пускові авіаційні блоки з некерованими ракетами встановлювалися і на БТРах, і на гусеничній техніці.

Виробники малокаліберних РСЗВ

Серед більш-менш відомих виробників малокаліберних реактивних систем залпового вогню можна згадати:

  • Бельгійську 40-зарядну РСЗВ LAU-97 калібру 70 мм, спеціально розроблену для експорту в країни “третього світу”. У закордонних ЗМІ пишуть, що емірат Шарджа придбав 18 таких систем, встановлених на базі французького військового автомобіля ACMAT підвищеної прохідності.
  • Індонезійську РСЗВ NDL-40 (аналог LAU 97), що виготовляється за бельгійською ліцензією.
  • Бразильську 36-зарядну РСЗВ SBAT-70 з максимальною дальністю стрільби 8000 метрів. Пускова установка важить 700 кг. Габаритні розміри 3170 х 1670 х 1190 мм (Д х Ш х В) і колісна база 1470 мм. РСЗВ поставлялися на експорт до країн західної Африки, зокрема до Тоголезької республіки і Нігерії.
  • Турецьку 40-зарядну РСЗВ MAKSAM RA-7040 калібру 70 мм. Виробник реактивної системи залпового вогню – компанія ROKETSAN. Прицільна дальність 8000 метрів. РСЗВ, як правило, встановлювалася на пікап марки Land Rover Defender 130.
  • Італійську 48-зарядну РСЗВ FIROS-6 калібру 51 мм. Реактивна система залпового вогню вироблялась у 70-і роки минулого століття компанією BPD (Bombrini-Parodi-Delfino та її правонаступницею SNIA-BPD). РСЗВ встановлювалась на автомобіль Land Rover або на легкий бронетранспортер FIAT 6614.
РСЗВ FIROS-6
  • Білоруську 80-мм реактивну систему залпового вогню «Флейта» на базі броньованого автомобіля Asilak.
РСЗВ “Флейта”
  • Українську 57-мм РСЗВ на базі ЛуАЗ-969М з блоком некерованих авіаційних ракет УБ-32. Проте, далі дослідного зразка, розробленого у 90-х роках минулого століття на Луцькому автомобільному заводі, справа не пішла.
  • І навіть російську 40-зарядну РСЗВ калібру 80 мм. Дослідний зразок, виготовлений НТЦ “Заслон” (м. Санкт-Петербург) на базі “УАЗ-Карго”, вперше був представлений три роки тому на виставці “Армія-2018”.
РСЗВ, виготовлений НТЦ “Заслон”

Однак вінцем технічної думки виявилася реактивна система залпового вогню невідомого палестинського зброяра. Ця РСЗВ, що виявлена (ймовірно ізраїльськими спецслужбами) в районі Сектора Газа, була закамуфльована під сміттєвоз!

Наприкінці статті хочеться задати одне невеличке питання. От цікаво, а чи проводилися російськими зброярами маркетингові дослідження щодо потенційних замовників малокаліберних РСЗВ? І якщо так, то хотілося б зрозуміти: на кого орієнтується науково-виробничий колектив тульського підприємства “НВО “СПЛАВ”? На латиноамериканські наркокартелі, на африканських царьків, які здійснюють міжетнічні чистки, на “іхтамнетов” в ОРДЛО або на усіх одразу?

Втім, у зв’язку з вище наведеним варто згадати слова Сергія Шойгу, який заявив у травні поточного року про те, що “півтора десятка озброєнь знято з виробництва після їх випробувань у Сирії”. На моє глибоке переконання, про аналогічний досвід російських зброярів на сході України міністр оборони Росії промовчав зі скромності.

Загалом, за будь-якого варіанту тульські зброярі з дійсно славним минулим, запустивши у серійне виробництво малокаліберні РСЗВ, ймовірно матимуть змогу “пишатися” досягнутим результатом. Хоча, з іншого боку, ну, що можна очікувати від людей, які рекламують до продажу на експорт РСЗВ “Смерч” зі словосполученням: “підвищеної комфортності”?

Тож, як то кажуть, до нових зустрічей з “шахтарями” на “нью-тачанках”.

(Visited 154)