Минулого тижня міністр реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков у рамках зустрічі, що відбулась у США з керівником американської аналітичної організації Jamestown Foundation Гленом Ховардом озвучив те, про що говорять в Україні вже не перший рік. А саме, йшлося про розміщення американських військових підрозділів у країні і посилення обороноздатності України за рахунок американської ППО.

Зрозуміло, що під ППО розумілося розгортання в Україні ЗРК Patriot. Не можу сказати, що Олексій Резніков у своїй ідеї оригінальний, адже про необхідність закупівлі Україною ЗРК Patriot йдуть дебати вже досить давно, але поки далі розмов справа не дійшла.

Хоча, ось питання (якщо справа таки дійде): а чи потрібні нам американські ЗРК у принципі? Насправді, коли заходить мова про закупівлю іноземного обладнання, зброї та техніки, завжди виникає гаряча дискусія між прихильниками і противниками цієї ідеї. Адже слід завжди враховувати, чи виробляє Україна аналоги такої техніки і як вона інтегруватиметься до загальної уніфікації української армії тощо. І саме з таких позицій ми розглядатиме питання щодо ЗРК Patriot.

Аналог

ЗРК Patriot почав розроблятися в середині 1960-х років і був прийнятий на озброєння у 1984-му. Паралельно разом з ним у СРСР проводилася розробка ЗРК С-300, який трохи випередив американського конкурента за термінами і був прийнятий на озброєння у 1978 році. Обидва комплекси являли собою основу ППО двох країн, створюючи певний баланс сил і засобів у повітряному просторі між США і СРСР.

В Україні на сьогодні на озброєнні стоять дивізіони С-300П/ПС/ПВ. Комплекси проходять періодичне технічне обслуговування, ремонт, а також в тією чи іншою мірою модернізацію. Однак у дійсності, радянські ЗРК вже давно морально і технічно застаріли у порівнянні з сучасними викликами, а доводити їх до необхідного рівня Україна не може через обмежені можливості щодо поліпшення саме цих ЗРК.

Тим часом Росія продовжує покращувати свою лінійку С-300 і завдяки їх глибокої модернізації були виготовлені ЗРС С-400, які є саме подальшим розвитком “трьохсотих”, а не абсолютно новим комплексом. Аналогічна ситуація і з ЗРС С-500.
Таким чином, Україна зіткнулася з проблемою морального старіння своєї системи ППО. Саме тоді як необхідність у комплексах великого радіусу дії є актуальною і досить гострою.

Досвід

ЗРК Patriot це, мабуть, один з небагатьох комплексів, який вельми активно використовувався у реальних бойових діях, а не в рамках навчань. Навіть ЗРК С-300 не може похвалитися настільки частим залученням у бойових діях, а там де може, то краще і не треба.

Найактивніше використання С-300 у бойових діях було відзначено восени 2020 року під час деокупації Нагірного Карабаху армією Азербайджану. У цей період азербайджанські комплекси С-300ПМУ2 були задіяні для перехоплень ракет Р-17. Втім, варто нагадати, що мінімум дві ракети не вдалося перехопити, в результаті чого було завдано удару по житлових кварталах міста Гянджа. Тобто, сам по собі С-300ПМУ2 виявився недостатньо ефективним проти старих радянських ракет Р-17, хоча офіційні дані про перехоплення балістичних цілей у радянських комплексів вище американських конкурентів. Виникає питання: наскільки можна вірити офіційним ТТХ ЗРК С-300?

Зі свого боку, на рахунку ЗРК Patriot сотні перехоплень у ході війни в Перській затоці, Іраку, Сирії, під час протистояння в Ємені. Саудівська Аравія регулярно відбиває ракетні атаки на свої нафтові об’єкти. Так, не завжди перехоплення вдалі, але коефіцієнт їх дуже високий. До того ж, головне в цьому навіть не підтверджений високий коефіцієнт перехоплення ЗРК Patriot, а те, що можливості комплексів підтверджені саме на практиці, а не на паперці.

Високі технології

Після прийняття ЗРК Patriot на озброєння армії США комплекс не стояв на місці в технологічному плані. Він регулярно удосконалювався, щорічно проводилися випробування нових систем і вузлів, модернізація була регулярним явищем. Фактично, той комплекс, який був прийнятий на озброєння у 1984 році і близько не схожий на ЗРК, що зараз стоїть на озброєнні, як у США, так і в багатьох інших країнах.

Тонкощі і нюанси

Перший нюанс – це інтеграція ЗРК Patriot до системи ППО України. Очевидно, що цей комплекс і ППО України несумісні, але це не критично, оскільки ЗРК може бути використаний як окремий елемент ППО для додаткового прикриття стратегічно важливих об’єктів. Це технічно складно виконати, але піддається реалізації.

Другий нюанс – це залежність точності ураження цілей ЗРК Patriot від стану супутникового угруповання. Саме за допомогою супутника комплекси отримують інформацію про координати і траєкторії польоту ворожої ракети, що значно підвищує ймовірність її знищення. В іншому випадку цей коефіцієнт знижується.

Саме з цієї причини випробування ЗРК Patriot у США завжди більш успішні, ніж за межами штатів. Це обумовлюється повним супутниковим покриттям країни в режимі 24/7. У ряді випадків невдалі перехоплення ворожих ракет цими комплексами були наслідком саме відсутності додаткової інформації з супутника, який в той момент знаходився поза зоною.

Виникає питання: чи є таке угруповання супутників у України? (Відповідь на це питання ми знаємо). Звідси формується наступне питання: чи готові США поділитися частиною своєї супутникової армади з Києвом, а точніше, надати відповідні канали інформації для забезпечення високого ККД ЗРК Patriot?

Умови протидії

Коли ми говоримо про оновлення того чи іншого озброєння ЗСУ, то ми повинні розуміти і те, в яких умовах ця техніка буде діяти. Наприклад, говорячи про винищувачі для ПС ЗСУ, слід усвідомлювати, що в разі загострення обстановки на Донбасі їм доведеться діяти в умовах, коли навіть повітряний простір України несе загрозу. Це обумовлено тим, що на сьогодні низка південних, східних і північних областей України покриваються російськими ППО, зокрема ЗРС С-400.

Інакше кажучи, фактично, злітаючи в Одесі, винищувач може виявитися на прицілі ЗРС С-400, розміщеного на території окупованого Криму. І це не враховуючи російської ешелонованої ППО малої і середньої дальності, що знаходиться як на окупованій частині Донбасу, так і на півострові Крим.

Як наслідок, кажучи про винищувач для ПС ЗСУ, слід розуміти, що Україні потрібен літак, призначений для завоювання панування у повітрі в умовах домінування ешелонованого ворожої ППО. У України таких винищувачів на сьогодні в розпорядженні немає. Однак вони є у США і це F-15EX, які ідеально підходять для виконання згаданих складних завдань.

І найголовніше. Ворожі (російські засоби ППО), які ідеально вивчили можливості і слабкі місця Су-27, Су-25, МіГ-29, що перебувають на озброєнні ПС ЗСУ, не мали досвіду протидії наприклад F-15EX. Тому в окресленому контексті слід згадати ЗРК Patriot, про який ми не забули і цей оффтоп був потрібен для демонстрації не тільки загроз, але й суті ефективної їм протидії.

Точно так само як російські засоби ППО не мають ідеального алгоритму протидії тим же F-15EX (і не тільки їм, а в принципі всім сучасним лінійці винищувачів ВПС США), у ВКС РФ (які ідеально знають можливості і потенціал старих радянських ЗРК С-300) немає алгоритмів дії в умовах протидії ЗРК Patriot. Тобто, наявність такої техніки не просто підвищить оборонні і бойові можливості української армії, але своїм існуванням у принципі знизить ефективність російського озброєння.

Висновки

Чи нададуть США Україні у найближчому майбутньому ЗРК Patriot? Питання цікаве, але його вирішуватимуть не в рамках нашої компетенції. А ось на питання чи потрібні ЗРК Patriot Україні – відповідь, на мій погляд, з урахуванням усіх згаданих вище переваг і недоліків, очевидна.

(Visited 159)