Напередодні 30-річного ювілею незалежності України варто розповісти історію про одного з десятків, а, скоріше навіть одного з сотень тисяч людей, які боролися у ХХ столітті за суверенітет України. Якби за радянських часів Михайло Шолохов не написав би знамениту розповідь, то, напевно, цю замітку я б назвав “Доля людини”.

Втім, нелегка і героїчна доля учасника національно-визвольного руху Миколи Семеновича Кончаківського заслуговує не меншої поваги та медійної уваги. В інтернеті про нього лише п’ять речень: народився у 1919 році, служив в УПА, потрапив у полон НКВС, відбував покарання в Радянських таборах і помер у 1978 році. Немає жодної інформації навіть в українській Вікіпедії.

Тим часом, радянський дисидент і письменник Михайло Хейфец, засуджений у середині 70-х років за антирадянську пропаганду, у своїй автобіографічній книзі написав про Миколу Кончаківського буквально наступне:

"Серед ветеранів виділялися термінами (27-28 років в зоні!) двоє. Перший - пан Микола Кончаківський, потужний, кремезний зек, у минулому - один із співробітників СБ (Служби безпеки) УПА. До української армії він вступив у 1939 році, після розгрому першої армії в його житті - польської".

“Потім тягалися з німцями, – розповідав він, – наших дванадцять тисяч активістів ОУН посадили у Заксенхаузен”…

"Прийшла Радянська армія і основний корпус УПА прорвався через Чехословаччину на Захід. А партизани, в їх числі Кончаківський, воювали ще кілька років. Пана Миколу схопили у 1951 році. Вирок - страта. У камері смертників він спав … у труні. Такі були у гебістів театральні вигадки! Потім у в'язниці з'явився кульгавий єврей-адвокат, написав касаційну скаргу і Кончаківському замінили "вишку" 25-ма роками".

"На тринадцятому році терміну йому додали ще два роки - "за спекуляцію чаєм". Чай у зону, дійсно, підкидали двом "битовічкам". Однак схоплений на гарячому під час передачі "вольняшка" назвав одержувачем Кончаківського"…

"Головним доказом злочину було саме відсутність доказів, тобто те, що чаю у Кончаківського зовсім не знайшли. Якщо немає чаю, значить - що? Правильно, встиг продати. За спекулятивною ціною. А у нашого пана під такою певною повільністю характеру був вибуховий темперамент Тараса Бульби: він-таки плюнув в обличчя брехливому свідку на допиті. Термін покарання відповідно збільшився з 25 до 27 років"!

"Що я можу для тебе зробити! - не витримав докору старого земляк-прокурор. - Мені наказали”…

"Свої 27 років Кончаківський скінчить через півроку після мене. Сидить він за моїм столом, п'є за моє здоров'я чай, і ніхто не знає, що повернеться він у рідну Рудню на Львівщині ("як Мойсей - 40 років йшов на Батьківщину") і на 13-й день відвезуть його у лікарню, а через 18 днів після звільнення стане він, як Мартін Лютер Кінг, вільний, вільний, нарешті вільний".

Графіка – Ніл Хасевич. “В бункерах УПА 1944-1945”.

(Visited 163)