У владних коридорах міністерства оборони Республіки Індонезія з неприхованим глузуванням посміюються над російськими “партнерами”. У багатьох на устах провальна угода із закупівлею оборонним відомством російських винищувачів.

Зокрема, у 2018 році між офіційною Москвою і Джакартою було підписано попередню угоду на поставку до ВПС Республіки Індонезія 11 російських винищувачів Су-35 на загальну суму 1,14 млрд дол. США. Однак, з урахуванням накладених міжнародних санкцій, за три роки з гаком реалізувати задумане не вдалося.

При цьому “сіль” в особливих умовах до міждержавної угоди, про які цнотливо замовчують у російських ЗМІ і зміст яких бурхливо обговорюється в індонезійських виданнях. Так, план закупівлі російських винищувачів Су-35 передбачав бартерну схему, механізм якої сформульовано ще у 2017 році. 

Передбачалося, що міністерство торгівлі Індонезії надасть Москві перелік своїх підприємств, які постачатимуть до Росії товарну номенклатуру з 16 найменувань, а серед них: сира пальмова олія та її похідні, каучук, печиво і кава.

Як визначити реальну ціну російських винищувачів?

Згідно з умовами меморандуму, Росія брала на себе зобов’язання придбати індонезійські товари у співвідношенні 50 центів до кожного витраченого умовного долара від закупівельної вартості “Сухого”. Таким чином “живими грошима” за одинадцять винищувачів російська сторона повинна була отримати не більше 570 млн доларів США. (Джерело: Bisnis.com).

Рособоронекпорт – майстри ціноутворення

Відомий німецький підприємець і вчений Герман Симон, який написав серію бестселерів з бізнес-менеджменту, у своїй черговій книзі “Визнання майстра ціноутворення” порівняв формулу успішного ціноутворення з рецептом екзотичного коктейлю, що складається з суміші психології, економіки, стратегії, методів, стимулів і заохочень, приправлених математикою. 

Як наслідок, відштовхуючись від аксіоми Германа Симона, можна припустити, що формула успішного ціноутворення на продукцію російського авіапрому складається, як у тій приказці: з гівна і палок. 

Тож, на цьому етапі російсько-індонезійське військово-технічне співробітництво чимось нагадує відому голландську угоду: придбання у лопухів-індіанців острова Манхеттен за мішок з намистом вартістю у 24 долара. Тільки у нашому випадку індіанці перебувають не у Джакарті, а в Кремлі.

Втім, навіть на таких “індіанських” умовах Москва ризикує остаточно “пролетіти” з цим контрактом. Міністерство оборони Республіки Індонезія всерйоз розглядає можливість придбання у США винищувачів F-15 і F-16.

Читайте також: “Російська стратегія ВТС або коли розум не для танцювання”.

(Visited 119)