У Пекіні завершив роботу 6-й пленум ЦК КПК. За комуністичною традицією він названий історичним. Цього разу таке визначення має всі підстави. У роботі пленуму взяли участь 197 членів ЦК КПК та 151 кандидат у члени ЦК КПК. Як передає агентство «Сіньхуа», генеральний секретар ЦК КПК товариш Сі Цзіньпін виступив на пленумі з доповіддю про виконану роботу і, що дуже важливо, дав пояснення щодо проекту резолюції пленуму “Рішення ЦК КПК щодо основних здобутків та історичного досвіду сторічної боротьби партії”. Як і належить, пленум схвалив історичну резолюцію. Також на засіданні було розглянуто та прийнято рішення про скликання 20-го з’їзду КПК у другій половині 2022 року у Пекіні.

Сі Цзіньпін — ядро ЦК КПК та всієї партії

Ми дещо відвикли від комуністичної риторики щодо історичних пленумів та з’їздів. Донедавна і в Китаї не часто вживали такі кліше і зараз ми чуємо їх знову. Пленум, що відбувся справді історичний. У прямому та переносному сенсах цього слова.

  • По-перше, вперше за багато десятиліть з 1981 року знову на порядку денному партії та країни питання історії.
  • По-друге, на очах змінюється історична парадигма. КПК та її керівництво відходить від політики Ден Сяопіна та повертає країну та партію до часів одноосібного правління Мао Цзедуна та його культу особи. Тепер у цій ролі виступає товариш Сі.

У звітній доповіді Сі Цзіньпін зазначив, що політбюро ЦК КПК протягом минулого року було зосереджено на трьох великих питаннях: святкуванні століття КПК, проведенні навчально-просвітницьких заходів з історії КПК, а також підготовці до шостого пленуму ЦК КПК 19-го скликання. Для кращого розуміння тексту резолюції Сі Цзіньпін зазначив, що “перебуваючи у відправній точці нової історії, ми оглядаємось на минуле і заглядаємо в майбутнє”. Як каже китайське прислів’я, вивчаючи уроки з історії можна зрозуміти закономірності спадів і підйомів.

Після ухвалення резолюції із заключним словом виступив Сі Цзіньпін. Від імені політбюро він наголосив на важливості вивчення та реалізації духу пленуму. Воно й зрозуміло. У резолюції особливо наголошується на важливості зміцнення централізованого, єдиного керівництва з боку партії. Мета полягає в тому, щоб зажадати від усіх членів КПК об’єднатися з Центральним Комітетом, згуртувати партію як «міцний шматок заліза» та йти разом уперед.

Питання єдності не випадково поставлено на головне місце. У 1945 році, коли була прийнята перша резолюція партії з історії, Мао Цзедун виступив із закликом до єдності всіх членів партії як членів сім’ї. А 1981 року, коли було прийнято другу таку резолюцію, Ден Сяопін наголосив на важливості об’єднавчих ідей у КПК. У 2021 році, після ухвалення третьої резолюції, Сі Цзіньпін закликав усіх членів партії зберігати стратегічну рішучість, зосередитися на стратегічних цілях та пам’ятати про найголовніші інтереси країни.

"Сьогодні ми як ніколи раніше за всю історію близькі до здійснення нашої мети - великого відродження китайської нації, і як ніколи раніше впевнені у своїх можливостях реалізувати цю мету… Ми повинні виконати обов'язки нашого покоління в естафеті щодо здійснення великого відродження китайської нації".

Сі Цзіньпін також наголосив на необхідності “великої боротьби” та “ще більш важких і напружених зусиль” і попросив членів партії звернути пильну увагу на всілякі «великі ризики» та вжити ефективних заходів щодо їх подолання та усунення.

Питання єдності партії завжди виникає, коли є основи виникнення у ній якихось течій, платформ і угруповань. У такій ситуації так звана єдність розуміється як висування лідера на головні позиції і під це підводиться ідеологічна основа. У виступах на пленумі чітко прозвучало яка це основа.

"Ідеї Сі Цзіньпіна про соціалізм з китайською специфікою нової епохи" - це марксизм сучасного Китаю і 21-го століття. Вони втілюють у собі найкраще, що є в китайській культурі в наші дні, і є новим проривом у застосуванні марксизму до реалій Китаю.

"Партія визначила роль товариша Сі Цзіньпіна як ядро ​​ЦК КПК і всієї партії, затвердила керівне становище ідей Сі Цзіньпіна про соціалізм із китайською специфікою нової епохи. Це відображає загальну волю партії, збройних сил і багатонаціонального народу країни і має вирішальне значення для просування справи партії та країни в нову епоху та для просування історичного процесу великого відродження китайської нації".

Майже третина резолюції, а в ній 531 сторінка, цілком присвячена дев’яти останнім рокам правління Сі Цзіньпіна, лідеру, який вперше в історії комуністичного Китаю обіймає всі три ключові посади в партії та державі: генерального секретаря ЦК КПК, голови КНР і керівника Центральної військової ради.

Китай у замкнутому колі економічних проблем

Ми вже писали, що на китайському ринку нерухомості виникли величезні проблеми. Вони посилюються буквально кожного дня. Обсяг продажів житла у вересні впав на 16,9% у вартісному вираженні у порівнянні з ковидним вереснем 2020 року. Падіння продовжилося на тлі серпневого скорочення продажів на 19,7%. Один з найбільших китайських девелоперів Shimao Group повідомив інвесторам, що продажі цього року будуть на 12% нижчими за цільовий показник через посилення умов кредитування в країні, і що також може розглядатися можливість продажу активів.

Компанія Kaisa, що базується в Шеньчжені, заявила, що зіткнулася з безпрецедентним тиском ліквідності через складний ринок нерухомості і зниження рейтингів. Інвесторам не виплачено купон з облігацій у розмірі $59 млн. Bloomberg нарахував $1,65 трлн зобов’язань топ-10 девелоперів Китаю. Держава рятувати їх або не буде, або в мінімальному обсязі.

Все це завдало сильного удару по доходах місцевих органів. Значну частину своїх бюджетів вони одержують від продажу земельних ділянок для будівництва. Йдеться про надходження до $1 трлн щорічно. У вересні вартість продажу землі в Китаї впала на 11,15%, порівняно з аналогічним періодом минулого року, до ¥570,3 млрд ($89 млрд). У серпні продажі впали на 17,5%

Негаразди у сфері нерухомості та будівництва є частиною більш значних економічних та фінансових проблем. Зростання ВВП Китаю склало 4,9% у третьому кварталі, скоротившись з 7,9% у другому кварталі. Показник є найнижчим із третього кварталу 2020 року. Триває різке зростання виробничої інфляції — відпускні ціни у промисловості у жовтні збільшились на 13,5% порівняно з жовтнем 2020 року. У вересні зростання інфляції склало 10,7%, у серпні — 9,5%. Показники інфляції побили 26-річний рекорд.

Проблеми в галузі енергетики відбиваються на всій економіці. Як повідомила Державна електромережна корпорація КНР, цієї зими їй буде достатньо важко підтримувати прийнятний енергетичний баланс, а «в окремих випадках» країна відчуватиме дефіцит електроенергії.

Справа не лише у відносно прискореному переході з вугілля на газ під час виробництва електроенергії. Є додаткові складнощі – це свого роду “відрижки” лівацького минулого. Рішенням керівництва комунальні підприємства продають енергію населенню та іншим споживачам за стабільними цінами. Водночас, вартість сировини – вугілля, газу, нафти постійно зростає. Задля збільшення збитків ніхто не працюватиме, тому енергетичні компанії згортають або серйозно зменшують генерацію. Через нестачу енергії зменшилося загальне виробництво, що й виразилося, зокрема, у зниженні наведених вище показників зростання ВВП.

На китайських АЗС почали нормувати продаж дизельного палива через зростання попиту в країні на тлі енергетичної кризи. Це може вплинути на рух вантажного автотранспорту та ланцюжка поставок в економіці.

Бюрократичний аспект. В оцінці діяльності місцевих органів найважливіше місце тепер займає енергозбереження як елемент зменшення вуглецевого сліду. Швидко вирішити проблему неможливо, але центр вимагає. Ось на місцях і почали закривати енергоємні виробництва та тим самим рапортувати про досягнення контрольних показників енергозбереження.

Проблеми економічного зростання виникли у Китаї не сьогодні і навіть не вчора. У пошуках важеля зростання на початку поточного року вирішили зробити ривок за рахунок розвитку високотехнологічних галузей, зокрема, IT-технологій. Процес очолила Академія вивчення кіберпростору. Ривок стався. На прискореному розвитку були зароблені величезні гроші, але ця економічна та фінансова реальність вступила у суперечність із ідеологічними та стратегічними установками.

Ден Сяпін проголошував, що перед тим, як розбагатіє більшисть, багатіями стануть одиниці. Тепер стратегічна мета змінилася – стабільність за відсутності різкої різниці у доходах. Наявність дуже багатих і при цьому ти, що розбагатіли дуже швидко, розглядається як загроза зазначеній стабільності та національній безпеці. Влітку курс на прискорення в ІТ-сфері був згорнутий. Компаніям у високотехнологічних галузях ускладнили інвестиції та взагалі ведення бізнесу. Капіталізація фірм впала у розмірі від $1,5 до $3 трлн. Новоявлених мільярдерів та мільйонерів змусили поділитися з державою тим, що вони не встигли вивести за кордон. Найбільш прудких судили з відомими наслідками.

Курс Піднебесної на повернення територій. Чи потрібна КНР війна?

У 2018 році Сі Цзіньпін сказав, що його мета – це повернення Китаю відрізаних від нього територій. Не має значення коли це сталося. В офіційних партійних документах йдеться про те, що до 2049 року Тайвань буде повернуто під владу Пекіна. Якщо знадобиться, то силою. Стосується така стратегія не тільки Тайваню, Гонконгу тощо. Москві так само є про що подумати. Хоча на Амурі зробили демаркацію кордону і формально Пекін не повертається до питання територіальних претензій, але в пресі іноді з’являються згадки про нерівноправні договори нав’язані Китаю, у тому числі і Росією.

Зараз і в найближчій перспективі Пекін зайнятий Тайванем, територіальними суперечками з Японією, В’єтнамом, Індією, а також з Афганістаном, тож до Росії руки просто не доходять. Проте ніколи й нічого в Піднебесній не забувають і тема російсько-китайських договорів так чи інакше, але спливе.

Для того, щоб повернути Тайвань до 2049 року у Китаї йде нарощування військового потенціалу. Вже зрозуміло, що повернути бунтівний, з погляду Пекіна, острів без зіткнення зі США та їхніми союзниками неможливо. Тому Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) має бути готова воювати на кількох фронтах. Причому із США війна вестиметься на морі та в повітрі, як, втім, із Японією, Австралією та Великою Британією — союзниками США по блоку AUKUS. Звідси стрімке нарощування військово-морської складової. За кількістю кораблів китайські ВМС вийшли на перше місце у світі, хоча за своїми характеристиками вони суттєво поступаються американським та японським.

Друга складова відставання НВАК та флоту – відносно невисока підготовка особового складу, у тому числі й у використанні високотехнологічної зброї. Чисельна перевага китайської армії значною мірою нівелюється цим фактом і зараз головні зусилля військового та політичного керівництва спрямовані на подолання цього недоліку.

Звичайно, сучасна НВАК істотно краща за ту, яка воювала з В’єтнамом у швидкоплинній війні 1979 року, проте родові плями партизанщини часів війни з японцями 1937-1945 рр. і з Гомінданом Чай Кайші та подальшої побудови армії за радянськими зразками, повною мірою не подолані. Як показує досвід військового будівництва, швидко зробити це неможливо і це також обмежує фактор у китайській агресивності.

Можна навести й інші причини неспроможності Китаю (попри проголошені цілі) перейти до політики, так званого, повернення територій. Тут відзначимо один дуже важливий внутрішньополітичний чинник. Хоча в пресі це не обговорюється, але для багатьох китайців, у тому числі й для членів партії, в якій перебуває понад 90 млн осіб, назріло велике питання.

Як так вийшло, що торгівля зі США раптом натрапила на непереборну стіну. Адже в неї вкладалися величезні гроші, вдалося зайняти 25% американського ринку, а тепер Вашингтон почав вважати Пекін своїм ворогом. Більше того, довкола створюються антикитайські коаліції та союзи, зводяться торгові бар’єри, закривається доступ до передових технологій, що відбивається на всій економіці. Виходить, що особисто товариш Сі Цзіньпін не зміг побудувати взаємовигідні відносини зі США та іншими важливими у торговому відношенні країнами. Нехтувати такими настроями у партії та державі китайський лідер не може, звідси певний поворот у зовнішній політиці у бік відходу від червоних ліній, раніше прокреслених між США та КНР.

Ніхто не міг припускати, що економічні та фінансові проблеми Китаю наростатимуть з такою швидкістю і в такому обсязі. У світі не зацікавлені в економічному краху Піднебесної. Не випадково державний секретар Ентоні Блінкен сказав, що США очікують на відповідальний підхід китайського керівництва до вирішення економічних проблем. Саме з таких позицій слід розглядати on-line розмову президента Джо Байдена та голови Сі Цзіньпіна. Проблеми вони не вирішили, але домовилися, що не воюватимуть. Чи надовго?

(Visited 207)